International Charitable Foundation "SvitloMriy"

Чужих дітей не буває

Чужих дітей не буває

Мати – це ім'я Бога на устах і в серцях маленьких дітей

В. Теккерей

Як весело було бігати, стрибати, перевертатися, гратися з іншими однолітками ловити материну посмішку і батькові обійми, коли нам було 5 чи 6 років, і тоді нам здавалося, що так має бути і що це природно. І дійсно це природно, кожна дитина заслуговує на опіку, на любов, на турботу, на батьків... Але нерідко доля складається так, що позбавляє діточок опіки, турботи, любові, дитинства... Куди дивляться наші політики, коли на вулиці така велика кількість безпритульних дітей-сиріт? А куди дивиться наше суспільство? В мене запитання до кожного чи Ви б нагодували дитину, яка бродяжить, якщо б вона попросила? Чи Ви б помили її? Чи Ви б приютили її? Думаю, це були б поодинокі реакції на кожне з трьох цих запитань. Для таких дітей держава – мама і тато, а значить повинна докласти максимум зусиль для покращення долі своїх дітей!

Всім нам відомий вислів: "Діти – майбутнє нації", але яке ж у нас тоді майбутнє, якщо починаючи з 1995 року, кількість соціальних та біологічних сиріт, які перебувають у дитячих будинках-інтернатах для дітей-сиріт збільшилося в 1,5 рази (дані на 2003 рік). А тих, що навчаються у школах-інтернатах для дітей-сиріт в 1,4 рази. Проблеми з якими зустрічаються діти-сироти ускладнюють й до того непросте життя. За офіційними даними сьогодні в Україні більше 100 тисяч дітей позбавлені батьківського піклування та виховуються в державних закладах: школах-інтернатах, дитячих притулках; 40% з цих дітей не мають рідних взагалі. А за неофіційними даними безпритульних дітей, жебраків, дітей, що відносяться до груп ризику, сиріт, дітей із соціально неблагополучних сімей в декілька разів більше, понад 1 мільйон. Щороку 6 тисяч осіб в Україні позбавляють батьківських прав. Ці цифри просто шокують.

Державою узаконено систему пільг для дітей-сиріт: на утримання житла, допомога при працевлаштуванні, пільги при вступі до навчальних закладів, матеріальна допомога на навчання, державні стипендії та інші. Працюють державні органи піклування про дітей-сиріт. Органи опіки перевіряють умови утримання, виховання, навчання дітей-сиріт, клопочуть про захист їх прав, при потребі розшукують батьків. Соціальні центри сім'ї і молоді надають дітям, позбавленим батьківського піклування послуги щодо їх соціальної та психологічної адаптації у суспільстві, підготовки до самостійного життя. У багатьох містах України створено кризові центри – це тимчасові дитячі притулки де протягом місяця дитина, яка має неблагополучну сім'ю, зазнала жорстокості в сім'ї, втекла з дому і опинилася на вулиці, блукає, голодує, жебракує, ночує по підвалах і на вокзалах може знайти тимчасовий притулок, поїсти, помитися, отримати медичну допомогу, консультацію психолога. Під час перебування дітей в кризовому центрі соціальні працівники уточнюють чи є в дитини родина, чи може дитина повернутися в сім'ю, чи займаються батьки вихованням дитини. При потребі оформлюють документи на влаштування дитини до інтернату.

Але за результатами спілкування 80% дітей, які мешкають в дитбудинках та школах-інтернатах вважають себе нещасливими. Інтернат ніколи не стане альтернативою сім'ї, його можна розглядати лише як місце тимчасового перебування дитини. Формується особистість дитини, яка виховується в інтернаті за умови існування таких проблем як: емоційні (психотравмуючі проблеми; відсутність спілкування з біологічними батьками; деформація родинних зв'язків; дефіцит любові, ласки, уваги; замкнутість кола спілкування; регламентація проведення часу; жорстоке ставлення персоналу, дітей у колективі; несформоване "Я"; підвищене почуття тривожності, відчуття ворожості соціуму; закомплексованість; відсутність диференційованого підходу до дітей з боку вихователів; відсутність свободи вибору;), соціальні проблеми (деформований соціальний особистий досвід; соціальна незахищеність після виходу із закладів опіки, відсутність матеріальної та моральної підтримки; надмірна опіка з боку вихователів; відсутність соціальних навичок власного життя; відсутність навичок щодо вирішення власних проблем з офіційними структурами; неспроможність протидіяти негативному сторонньому впливу; погана спадковість (через наркоманію, алкоголізм, психічні захворювання батьків), що випливає на стан здоров'я;), економічно-територіальні проблеми (економічна депривація – у дітей немає власних заощаджень, відсутній досвід розпорядження грошима;) відсутність особистого простору (власної кімнати, місця. Де можна було б усамітнитися);постійне перебування у вузькому комунікаційному просторі; відсутність власних речей (крім одягу та предметів особистої гігієни).

Я вважаю, що проблему потрібно не допустити, а не думати про шляхи її вирішення вже після отриманих плачебних результатів. Ми бачимо, що справді багато робиться для того, щоб ці дітки-сироти не були носіями своєї лихої вдачі, але як відчути на собі ту любов чи опіку, коли тебе люблять лише за службовими обов'язками, а після роботи завжди поспішають до власної родини, до рідних дітей? За статистикою в Україні всиновлюють лише 30-35% дітей-сиріт. Усі інші залишаються в інтернатах. Про тих, кому знайшли прийомних батьків, говорять як про везунчиків долі. Потрібно поглянути на цю проблему з іншої сторони! Статистика говорить, що статеве життя в Україні розпочинається вже у 14 років (більше 10% дітей), а студенти ПТУ, яким виповнилося по 15-16 років, майже через одного кажуть, що мали статеві стосунки (45% опитаних). Ось звідки з'являються небажані вагітності і як наслідок – діти-сироти. Можна навести ще безліч прикладів, коли через непоінформованість ми маємо такі результати, які стосують соціального сиріцтва і якщо батьки не можуть надати дитині належне сексуальне виховання – це повинна зробити держава. Тому я закликаю суспільство і владу консолідуватися і розробити ряд соціальних програм, які б інформували молодь про важливість такого кроку як батьківство, а також ввести додатковий курс лекцій у вищі навчальні заклади як обов'язковий предмет для прослуховування, де б говорилося про сімейні відносини і сімейні цінності, де б популяризувалося їх на противагу холостяцькому типу відносин, який веде до розпусти. Тематика лекцій розроблялася психологами і у них також йшлося би про важливість Інституту сім'ї і наводилася страшна статистика до якої призводить безвідповідальність у шлюбі. Давайте зробимо сімейне життя модним!

Ігор Бачкур

За матеріалами: "Народна правда"

15 лютого 2012, 10:59
 
Наші партнери
logo-u-e-p
Дата останнього оновлення
15.02.2012, 11:59

© 2018 Міжнародний Благодійний Фонд "Світломрій". All rights reserved.
http://www.svitlomriy.org.ua/news/2012/february/chugih-dtei-ne-buva.html

Page updated 15.02.2012, 11:59

Designed and maintained by Brick technology Ltd.
BRICK | Instant Websites